Get Adobe Flash player

Юріс Кронбергс

Юріс Кронбергс – поет і перекладач; народився 1946 року в Стокгольмі. У 1992-2002 роках був аташе з культури в Латвійському посольстві в Стокгольмі. Видав 12 поетичних збірок і 3 компакт-диски із записами віршів та музики шведською і латиською мовами. Його вірші перекладено 20 мовами, найбільше перекладів має збірка «Одноокий вовк», яка вийшла і литовською (із компакт-диском) у перекладі Владаса Бразюнаса («Kronta», 2008). Кронбергс переклав багатьох латиських авторів на шведську, а шведських – на латиську
(шведською вийшла й антологія литовської поезії) – всього близько 35 книжок. За поезію та переклади він отримав безліч стипендій і нагород, у тому числі орден Латвії Трьох Зірок і Швеції – Північних Зірок. Кронбергс є почесним членом Академії наук Латвії.
Skaityti toliau...

Juris Kronbergs

Juris Kronbergs – poeta i tłumacz; urodził się w 1946 roku w Sztokholmie. W latach 1992-2002 był attaché kulturalnym Ambasady Łotewskiej w Sztokholmie. Wydał 12 tomów wierszy i trzy płyty CD z zapisami wierszy i muzyki po szwedzku i łotewsku. Jego wiersze tłumaczone były na 20 języków, najczęściej przekładany był zbiór „Jednooki wilk”, który ukazał się również po litewsku (wraz z płytą) w przekładzie Vladasa Braziunasa („Kronta”, 2008). Kronbergs tłumaczył wielu poetów łotewskich na szwe- dzki, a szwedzkich na łotewski (po szwedzku wyszła też jego antologia poezji litewskiej) – łącznie niemal 35 książek. Za poezję i tłumaczenia otrzymał niezliczoną ilość stypendiów i nagród, w tym łotewski order Trzech Gwiazd i szwedzki – Gwiazd Północnych. Jest honorowym człon-
kiem Łotewskiej Akademii Nauk.

Skaityti toliau...

Juris Kronbergs

Juris Kronbergas gimė 1946 m. Stokholme. Jo universitete studijavo skandinavų ir baltų kalbas ir literatūrą, Kembridže (Anglija) – vertimo teoriją ir XX a. poeziją. Dirbo Švedijos radijo latvių redakcijoje, kaip vertėjas – Švedijos parlamente, Švedijos vyriausybėje ir Šiaurės šalių ministrų taryboje. Dešimt metų (1992–2002) buvo Latvijos ambasados Švedijoje kultūros atašė. Buvęs Latvijos PEN centro prezidentas. Latvijos mokslų akademijos garbės narys. Yra išleidęs 20 eilėraščių rinkinių ir tris kompaktines poezijos ir muzikos plokšteles latviškai ir švediškai. Kronbergo eilėraščių skelbta dvidešimčia
kalbų. Populiariausias jo eilėraščių ciklas Vilkas Vienakis (Vilks Vienacis). Lietuviškai jis verstas Vlado Braziūno, išleistas („Kronta“, 2008) su kompaktine plokštele. Į švedų kalbą Kronbergas yra  išvertęs daugelį latvių poetų, į latvių – švedų poetų, išleista apie pusketvirtos dešimties jo vertimų knygų. Į švedų kalbą išvertė ir lietuvių poezijos antologiją. Be kitų apdovanojimų, yra pelnęs Latvijos Trijų žvaigždžių bei Švedijos Šiaurės žvaigždžių ordinus.

Skaityti toliau...

Juris Kronbergs

Juris Kronbergs, dzimis Stokholmā 1946.gadā, ir dzejnieks un tulkotājs. No 1992. līdz 2002. gadam viņš bija kultūras atašejs Latvijas vēstniecībā Stokholmā. Viņam iznākuši 12 dzejoļkrājumi un 3 dzejas&mūzikas kompaktdiski latviski un zviedriski. Viņa dzejoļi ir tulkoti 20 valodās, visvairāk krājums Vilks Vienacis – lietuviski tas iznāca (kopā ar kompakdisku) V. Brazjūna atdzejojumā („Kronta“, 2008). Viņš tulkojis daudzus latviešu autorus zviedriski, bet arī zviedrus latviski (arī zviedriskojis lietuviešu dzeju!) – kopā aptuveni 35. grāmatas. Par dzeju un atdzeju viņš saņēmis vairākas stipendijas un godalgas, to starpā Latvijas Triju zvaigžņu ordeni un Zviedrijas Ziemeļzvaigžņu ordeni. Viņš ir Latvijas zinātņu akadēmijas goda loceklis.

Skaityti toliau...

Лєшек Енґелькінґ

Лешек Енгелькінг (нар. 1955 року в Битомі) – поет, прозаїк, літературознавець і критик. Закінчив польську філологію Варшавського університету (спеціальність – кінознавство). Упродовж одинадцяти років був редактором журналу «Literatura na Świecie». Нині викладає культурологію у Лодзькому університеті. Видав монографію про творчість В. Набокова і кілька книг про
чеську літературу. Автор книг віршів «Автобус до готелю “Цитера”» («Autobus do hotelu Cytera», 1979), «Власні й чужі хоку» («Haiku włas- ne i cudze», 1991), «Майстриня каліграфії та інші вірші» («Mistrzyni kaligrafii i inne wiersze», 1994), «П’ятий дім» («Dom piąty», 1997), а також книгу вибраних і нових віршів «Та інші вірші» («I inne wiersze», 2000). Побачили світ переклади його віршів українською («Відцього не вмирають…», 1997), чеською («A jiné básně a jiné básně», 1998), словацькою («Zanechala si otlačky prstov na mojej koži», 2005), англійською («Your Train the Local», 2001; «Paulina’s House», 2002). Крім того, видав книгу прози «Щастя та інші прози» («Szczęście i inne prozy», 2007). Перекладає прозу і поезію з чеської, словацької,
англійської, білоруської, української, російської мов. Тричі (у різних номінаціях) отримував відзнаки журналу «Literatura na Świecie». Лауреат перекладацької нагороди польського  ПЕН-клубу (2010).

Skaityti toliau...

Лешак Энгелькінг

Лешак Энгелькінг (нар. у 1955 г. у Бытоме) – паэт, навэліст, перакладчык, літаратуразнаўца і літаратурны крытык. Скончыў польскую філялёгію Варшаўскага ўнівэрсытэту па  спэцыяльнасьці «фільмазнаўства». Адзінаццаць гадоў быў рэдактарам часопіса «Liteatura na Świecie». Выкладае культуралогію ў Лодзкім унівэрсытэце. Апублікаваў сярод іншага манаграфію пра творчасьць Уладзімера Набокава і некалькі кніг пра чэскую літаратуру. Аўтар паэтычных кніг «Аўтобус да гатэлю Цытэра» («Autobus do hotelu Cytera», 1979), «Хайку свае і чужыя» («Haiku własne i cudze», 1991), «Майстрыца каліграфіі і іншыя вершы» («Mistrzyni kaligrafii i inne wiersze», 1994) і «Пяты дом» («Dom piąty», 1997), а таксама томік выбраных і новых вершаў «І іншыя вершы» («I inne wiersze», 2000). Выйшлі кнігі яго вершаў у перакладзе на ўкраінскую («Від цього не вмирають…», 1997), чэскую («A jiné básně a jiné básně», 1998) і славацкую мову («Zanechala si otlačky prstov na mojej koži», 2005), а таксама два паэтычныя аркушы па- ангельску («Your Train the Local», 2001; «Paulina’s House», 2002). Выдаў
таксама кнігу прозы «Шчасьце і іншая проза» («Szczęście i inne prozy», 2007). Перакладае паэзію і прозу з чэскай, славацкай, ангельскай, беларускай, украінскай, расійскай моваў. Тры разы ў розных намінацыях атрымліваў узнагароду часопіса «Literatura na Świecie». Ляўрэат перакладчыцкай прэміі Польскага ПЭН -Клюбу (2010).

 

Пяты дом

Маі

– Вось тут пяты дом, –
адказаў мне прахожы,
прымружыўшы вока.
– Там ёсьць спачывальні
з парцьерамі з плюшу,
шмат лесьвічных клетак
і клетак для птушак,
кіно і кавярня,
скразьняк і пах ружаў,
чытальная заля
паўночнага неба,
але невядома,
што можа таіцца
ў ягоных падвалах.
Густоўныя дзьверы,
і клямка паблісквае
зыркаю зоркай,
нібыта палохае
і ўвадначас
запрашае на сходы.
– Яшчэ невядома,
што можна сустрэць
на ягоным гарышчы,
якія пачвары,
крывавыя бэстыі,
страшныя монстры,
жахлівыя здані… –
сказаў мне прахожы
і зьнік у цямрэчы.
А я адчыніў
дзьверы пятага дому.

***
Ты пакінула адбіткі пальцаў
на маёй скуры
на маёй крыві
на голках агню што пульсуюць ува мне
ну й бачыш дурненькая
цяпер цябе можна
ідэнтыфікаваць

Інвэнтарызацыя апакаліпсісу

Нябесная кантора
піша:
сем анёлаў,
сем чараў гневу,
дваццаць чатыры старцы,
коннае войска:
дзьве цьмы разоў па цьме,
траціна рэк,
зорка Палын –
адна.
Але найгоршая праца яшчэ наперадзе,
вось дзе напраўду вялікія лічбы:
уратаваныя – гэта яшчэ можна вытрымаць,
гэта кветачкі,
а вось тыя, асуджаныя…

***
Спачатку
фокуснік дастаў з капелюша
неба і зямлю.
І зямля была пустая.
Потым ён стукнуў чароўнай
палачкай аб дно цыліндра –
і зьявіліся жывёлы.
І голуб выляцеў з яго рукі.
Але гэта яшчэ не ўсё.
Потым ён выцягнуў маленькага,
ня вельмі зграбнага фокусьніка.
І пакланіўся.
Бурныя аплядысмэнты
былі яму ўзнагародай.
А цяпер выступаць клоўну.

***
Ах, гэта другая маладосьць!
Спакуснай усьмешкай паблісквае
штучная сківіца.
Яны сядаюць за школьныя парты,
бэйбусы і гарэзы,
цягаюць сябровак за косы,
страляюцца шарыкамі з паперы,
расказваюць анэкдоты,
салёныя, як бочка солі.
І тут уваходзіць Настаўнік.
Заняткі ў трэцюю зьмену
пераходзяць у чацвертае вымярэньне.

***
Вуліца Волі? – паўтарыла яна пытаньне.
Вам у турму?
Бо гэта там, дзе турма.
Бачыце, вунь, вартавыя вышкі?
Вуліца Волі – там.
З польскай пераклаў АНДРЭЙ ХАДАНОВIЧ

Leszek Engelking

Leszekas Engelkingas (g. 1955 Bytome, Aukštutinėje Silezijoje) – poetas, prozininkas, literatūrologas ir literatūros kritikas. Varšuvos universitete baigė lenkų filologijos ir kino teorijos studijas.  Vienuolika metų dirbo verstinės literatūros žurnalo „Literatura na Świecie“ redaktoriumi. Dėsto kultūrologijos kursą Lodzės universitete. Išleido monografiją apie V. Nabokovo kūrybą ir kelias knygas apie čekų literatūrą. Keturių poezijos rinkinių autorius: „Autobusas į Kiteros viešbutį“ („Autobus do hotelu Cytera“, 1979), „Savi ir svetimi haiku“ („Haiku własne i cudze“, 1991), „Kaligrafijos mokytoja ir kiti eilėraščiai“ („Mistrzyni kaligrafii i inne wiersze“, 1994) ir „Penktasis namas“ („Dom piąty“, 1997), taip pat išleista jo poezijos rinktinė „Ir kiti eilėraščiai“ („I inne wiersze“, 2000), eilėraščių knygos ukrainietiškai, čekiškai ir slovakiškai, dvi savilaidos knygelės angliškai. Išleido prozos rinkinį „Laimė ir kita proza“ („Szczęście i inne prozy“, 2007). Verčia poeziją ir prozą iš čekų, slovakų, anglų,  ispanų, baltarusių, ukrainiečių, rusų kalbų. Tris kartus pelnė žurnalo „Literatura na Świecie“ premiją (įvairių kategorijų). Lenkijos PEN klubo vertėjų premijos laureatas (2010 m.)

Skaityti toliau...

Leszek Engelking

Leszek Engelking (ur. 1955 w Bytomiu) – poeta, nowelista, literaturoznawca i krytyk literacki. Ukończył filologię polską na UW (specjalizacja filmoznawcza). Przez jedenaście lat był redaktorem miesięcznika „Literatura na Świecie”. Jest pracownikiem naukowo dydaktycznym Uniwersytetu Łódzkiego (kulturoznawstwo). Opublikował m.in. monografię o twórczości V. Nabokova i kilka książek o literaturze czeskiej. Jest autorem tomów wierszy „Autobus do hotelu Cytera” (1979), „Haiku własne i cudze” (1991), „Mistrzyni kaligrafii i inne wiersze” (1994) i „Dom piąty” (1997), jak również tomu wierszy wybranych i nowych „I inne wiersze” (2000). Ukazały się też wybory jego poezji w przekładzie na ukraiński („Wid cioho ne wmyrajut’…”, 1997), czeski („A jiné básně a jiné básně”, 1998) i słowacki („Zanechala si otlačky prstov na mojej koži”, 2005) oraz dwa arkusze poetyckie w języku angielskim („Your Train the Local”, 2001; „Paulina’s House”, 2002). Wydał również prozatorski tom „Szczęście i inne prozy” (2007). Tłumacz poezji i prozy z języków czeskiego, słowackiego, angielskiego, hiszpańskiego, białoruskiego, ukraińskiego, rosyjskiego. Trzy razy w różnych kategoriach otrzymał nagrodę miesięcznika „Literatura na Świecie”. Laureat translatorskiej nagrody polskiego PEN Clubu (2010).

Skaityti toliau...

Анна Ранцане

     Анна Ранцане народилася 1959 р. на сході Латвії, в Латгалії, в Лудзькому районі. Закінчила Латвійський державний університет у Ризі, за спеціальністю економіст. Заочно навчалась у  московському Літературному інституті імені М. Горького. Працювала програмістом, економістом, редактором художньої літератури у видавництві «Лесма» («Liesma»). Повернувшись у рідну Латгалію, вона разом із однодумцями в Даугавпілсі заснувала регіональну газету «Latgales Laiks» («Латгальський час»), до 2000 року була її головним редактором. Згодом  переселилася до Резекне і до 2011 року була кореспондентом щоденного видання «Diena» («День») у Латгалії. Нині вона очолює службу новин на Латгальському національному  телебаченні. Член Спілки письменників Латвії (1987). Публікує вірші з 1975 р., пише і латиською, і латгальською мовами. Вийшли поетичні збірки: «Lūgšana mājai» («Молитва дому», 1982), «Piektdiena» («П’ятниця», 1986), «Advente» («Різдвяний піст», 1991; премія ім. Е. Вейденбаума 1992 р.; нагорода фонду кардинала Ю. Вайвуода 1996 р.), «Aizlūgums» («Траурний молебень», 1997), «Svētdiena» («Неділя», 2001), «Zīmes» («Знаки», 2005). Також пише публіцистику, п’єси та кіносценарії (документальний фільм про візит папи римського Івана Павла ІІ до Аглуони, щойно знято повнометражний відеофільм про Латгалію в 1920-1930-х роках).

Skaityti toliau...

Анна Ранцане

Анна Ранцане нарадзілася ў 1959 годзе на ўсходзе Латвіі, у Латгаліі, у Лудзскім раёне. Скончыла Латвійскі дзяржаўны ўнівэрсытэт у Рызе, эканаміст паводле прафэсіі. Завочна навучалася ў Літаратурным інстытуце імя Максіма Горкага ў Маскве. Працавала праграмістам, эканамістам, рэдактарам мастацкай літаратуры ў выдавецтве «Лесма». Па вяртаньні ў родную Латгалію ў 1992 годзе разам з аднадумцамі ў Даўгаўпілсе заснавала рэгіянальную газэту «Lat- gales Laiks» («Латгальскі час»), да 2000 году была яе галоўнай рэдактаркай. Пазьней пераехала на жыхарства ў Рэзэкне і да 2011 году была карэспандэнткай тыднёвіка «Diena» («Дзень») у Латгаліі. На дадзены момант – кіраўніца інфармацыйнай агенцыі Латгальскага рэгіянальнага тэлебачаньня. Сябра Саюзу пісьменьнікаў Латвіі (1987 г.) Публікуе вершы з 1975 году, піша па-латыску і па-латгальску. Выйшлі зборнікі вершаў «Lūgšana mājai» («Малітва дому», 1982), «Piektdiena» («Пятніца», 1986), «Advente» («Адвэнт», 1991), «Aizlūgums» («Імша», 1997), «Svētdiena» («Нядзеля», 2001), «Zīmes» («Знакі», 2005). Піша таксама публіцыстыку, п’есы і кінасцэнары.

  Skaityti toliau...